Прощавай, перша вчителько!

На вулиці світить яскраве сонце, співають пташки. Час летить невблаганно і змінює усе, що нас оточує. Життєва дорога людини також мінлива і нелегка, несе в життя і сум, і радощі. Усе має початок і кінець. Не можна сказати, що закінчується дитинство наших дітей.

26 травня четвертокласники Яблуницького ЗЗСО І – ІІ ступенів зібралися на останнє родинне свято «Прощавай, перша вчителько!»

Однак нинішній день проводить невидиму межу між дитинством та юністю. Як одна прекрасна мить пролетіли роки навчання в початковій школі. Перший клас, перша написана літера, перше прочитане слово, перша вчителька – усе це залишається в пам’яті кожної людини назавжди. Чотири роки минуло з того часу, як діти вперше несміливо переступили шкільний поріг. За цей час школа стала для них рідною домівкою. Наші четвертокласники подорослішали, отримали ґрунтовні знання і своїми успіхами у навчанні довели, що готові стати п’ятикласниками.

Сьогодні настав день, коли наші діти, наші пташенята стають на крило, щоб злетіти у вись. Попереду — невідомість, загадкове майбутнє, нова вчителька. Позаду — тихий берег дитинства, до якого ще не раз захочеться повернутися. Вони ще безтурботні і можливо не до кінця розуміють, що зараз діється…. Хоча до цього йшли 4 шкільних роки. Родинне свято у 4 класі підготувала вчитель початкових класів Петрик Світлана Танасіївна, яка ділилась з дітьми знаннями, уміннями, не шкодувала своїх нервів, часу. Щодня краплина за краплиною наповнювала їхні голови та душі вічним і цінним.

Він пройшов у теплій та веселій атмосфері, на якому школярики попрощалися з першими сходинками дитинства та першою вчителькою, яка впевнено вела їх стежинами шкільної науки. Сьогодні вони залишили з першою вчителькою свої пустощі, неслухняність, свої перші дитячі радощі, свої добрі серця.