Аспекти допомоги дитині у навчанні

 Сучасний громадянин України повинен швидко адаптуватись у мінливих життєвих ситуаціях, критично мислити, використовувати набуті знання та вміння в навколишній дійсності, бути здатним генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення, творчо мислити; уміти здобувати, переробляти інформацію, одержану з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку та самовдосконалення. Навчально-виховний процес у початковій школі складається із ряду навчальних дисциплін, програмами яких передбачено не тільки засвоєння специфічних знань, а й становлення школяра як особистості.

Дитину не можна «здати» до школи як у «камеру зберігання», а освіту у школі не можна «дати» - дитина її має «здобути»! Саме такий вислів став лейтмотивом батьківських зборів у 2 класі на тему: «Аспекти допомоги дитині у навчанні», які нещодавно було проведено класним керівником О.М. Коман.

Яка ж роль у цьому процесі вчителів, батьків? Вчителі та батьки – це партнери у центрі, яких знаходиться дитина.  Завдання вчителя - сприяти формуванню адекватної самооцінки учнів, розвитку їх творчих здібностей, стимулювати розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів. А батьки – це перші вчителі та найкращі знавці своєї дитини. Їхнє найголовніше завдання – не стати вчителями-дублерами, а залишитися батьками, що приймають, розуміють і люблять свою дитину такою, якою вона є, стежать за її успіхами  та невдачами, допомагають у вирішенні складних завдань.  

Неординарний початок зборів (вправи «Перша літера імені», «Ваші очікування») піднесли настрій учасників зібрання, зарядили позитивом, налаштували до плідної співпраці.

Як допомогти дитині вчитися? На це запитання батьки спробували дати відповідь самотужки, шляхом вправи «Калейдоскоп думок». Ідеї різноманітні, креативні, пов’язані з життям та власним досвідом. Не менш цікавими та корисними стали поради вчителя «Допомога може бути різною», анкетування.

Кульмінацією зборів стало ознайомлення з учнівськими портфоліо. Для батьків - прекрасна нагода  оцінити освітні досягнення своєї дитини.  

Відрадно, що очікування справдились, знайдено конкретні відповіді на ряд запитань, накреслено плани на майбутнє. А на завершення - знову цікавинка, в деякій мірі, можливо й інтрига.   Потрібно відкрити свій секрет та вкинути його до скляної банки з підписом «Я би хотіла, щоб вчителька моєї дитини знала…»

Зустріч підійшла до кінця. Залишилося прикрасити ялинку, склавши побажання на новий 2024 рік.